Історія України

Українська мова й література як любительський предмет

Українофоби з кожним роком "удосконалювали" навчальний процес. Наприклад, в Олександрійському культосвітньому училищі, що на Кіровоградщині, навчалися, як і в інших училищах цього профілю, за планами, розробленими Міністерством культури РРФСР (!?). До училища найчастіше приходили випускники шкіл з українською мовою навчання, яким згодом належало працювати саме в Кіровоградському регіоні.
Що ж пропонували міністерські плани? Для учнів культосвітнього відділення, які навчалися на базі 10 класів, на російську літературу виділялось 128 годин, на українську - 38; на російську мову - 94 години, українська ж вивчалася у межах 38 годин факультативно. Такого предмета навіть у розкладі занять не було. Для учнів,які навчалися на базі 8 класів, на російську літературу виділялося 270 годин, на українську літературу - 120 годин; на російську мову - 96 годин, на українську мову - 40 годин. Причому, з української мови й літератури не було передбачено жодних заліків чи іспитів. Так собі, любительський предмет. Щось на зразок гуртка авіамоделістів. Аналогічна ситуація була і на бібліотечному відділенні. До того ж саме викладання в училищі - за невеликим винятком - велося російською мовою. Діловодство - теж. Так виховувалися кадри, чимало з яких сьогодні залишається глухими й байдужими до долі Української держави.